-Що для тебе театр «Дивні люди»?
— Це моє життя!
@Дивні люди
Театральний стендап – саме так можна охарактеризувати жанр у якому ми працюємо. Хтось каже що ми схожі на «Квартет І» з його знаменитим «Про що говорять чоловіки», хтось проводить лінію з Гришковцем. Все це можна описати однією фразою – розмовний жанр.
Дивні люди це життєві історії, спостереження, внутрішні переживання, якими актори
діляться із глядачем. Так само це унікальне поєднання дії, що відбувається, з живою музикою,
яку виконують запрошені талановиті музичні колективи. Все це з часом
перетворилося на симбіоз Театру та Stand up. Авторські постановки, жива музика, можливість легко
провести час, дізнатися себе і посміятися з проблем, які ми навіть не помічаємо за суєтою
свого життя. І звісно величезна доза гумору. Ось що являє собою театр «Дивні люди».
Так міг би я написати, описуючи звичайний театр, але в нашому випадку це зовсім інша історія, заснована на дружбі, любові до своєї справи та залежності від сцени, де ми кайфуємо, насолоджуючись кожною хвилиною наших виступів.
Сучасне мистецтво багатогранне, і вам часом трапляється стикатися з тим, що прийняти може не кожен. Однак відкритим умам і серцям завжди до вподоби будь-які інновації, якщо їхню основу становить позитив і безмежна любов до цього божевільного світу.
Панове запрошуємо Вас до безшабашного, але повного харизми театру «Дивні люди»!
Емоційне піднесення та гарний настрій гарантовані.
А для всіх, хто вперше зайшов на наш сайт, пропоную подивитися невеликий промо-ролик про наш театр
Познайомимося ближче.
Трохи історії…
Новіков Артем
Юрій Громовий
Виталій Сердитов
А також наш незмінний звукорежисер:
Максим Миколаєць
Ось у такому складі зараз робиться історія театру «Дивні люди». Але так було не завжди.
А почалося все у далекому 2000 році у стінах Будівельного університету. Усі ми познайомилися завдяки театральному колективу, тоді ще студентському театру, куди всі благополучно потрапили та продовжили йти за накатаною схемою. Репетируємо, виступаємо, гуляємо, потім п’ятий курс, людина йде в життя, а до театру набирають нових бійців. Та ось тільки, університет ми закінчили, а з улюбленою справою не змогли розпрощатися. Шкідливі ми:)
І понеслося, поїздки по фестивалях, участі у різних концертах, вранці на роботу, увечері на репетицію і так ще 5 років. Їздили, вигравали, привозили додому купу папірців (дипломів), і після закінчення часу зрозуміли, що так не піде. Папір звичайно стане в нагоді, можна багаття розпалювати, а ось що робити з досвідом та вмінням, які накопичилися за 10 років? Не зрозуміло. Потрібно було терміново спрямувати все це в потрібне русло і лише незнання та нерозуміння, не дозволяли нам цього зробити.
***
***
На вулиці був 2009 рік. І в наших головах народилася перша наша вистава «Відверто кажучи…» це був абсолютно новий досвід для нас, у плані жанру та подачі матеріалу. Ми до цього додали, свого акторського досвіду, трохи харизми. І…. власне, все заглохло. Знову з’їздили на фестиваль, привезли черговий папірець і ДВД плеєр (забув сказати, що цих плеєрів у нас було більше ніж папери, чомусь усі організатори фестивалів були впевнені, що кращого призу, ніж плеєр не буває).
Так і продовжувалося б усе до нескінченності, якби доля не привела нас на один телевізійний проект. (Звичайно цьому передували кастинги, і участь в інших проектах, але це вже інша тема для розмови) І хоча ні чого геніального ми там не робили, стояли на задньому плані))), натомість змогли на власні очі побачити, що таке творчий проект. Зрозуміли, що у творчості немає нічого страшного і недосяжного. Така сама робота, тільки зі своїми нюансами та творчим підходом.
Відразу скажу, що якби це не сталося, не знаю, як склалася б наша доля. І я дуже вдячний тим людям, завдяки яким ми там опинилися та перейняли незабутній досвід. Я не озвучуватиму імена, якщо вони читатимуть ці рядки, зрозуміють.
Зима 2010 року. Внаслідок плідного мозкового штурму, у стінах дачного будиночка. Ми дійшли висновку, навіщо винаходити велосипед, якщо ми й так уже на ньому сидимо. А саме продовжити працю нашого життя. Але вже керуючись професійними навичками під час підходу до справи.
А ось тут уже понеслося…
Як дипломовані будівельники ми почали будувати. Перші декорації, перший договір оренди залу, перші питання, а де знайти глядача тощо.
У березні 2011 року ми відіграли нашу першу офіційну виставу. Це сталося на сцені будівельного університету. Перший сезон вийшов дуже коротким, і пробним, тому ми його не враховуємо, а вважаємо початком осінь 2011 року.
А далі ви знаєте… переїхали до Будинку архітектора, зробили багато прем’єр (станом на 2022 рік понад 30 вистав), зараз працюємо та кайфуємо. Тому що це наше життя, наша творчість. Попереду ще багато цікавого.
До зустрічі у сезоні.
Театр «Дивні люди» запрошує Вас у гості, заходьте, завжди раді.
