-Що для тебе театр «Дивні люди»?
— Це моє життя!
@Дивні люди
Театральний стендап – Саме так ми визначаємо жанр, у якому працюємо.
«Дивні люди» — це щирі життєві історії, спостереження, думки й емоції, якими ми ділимося з глядачем просто та відверто. Тут немає вигаданих персонажів — усе справжнє: смішне, болюче, незручне, абсурдне.
Ми не граємо ролі — ми роздягаємось емоційно. І смішно, і трохи боляче. Але завжди по-справжньому. Це більше, ніж вистава. Це розмова. Це сповідь.
А ще — жива музика. На сцені разом із акторами грають круті музичні колективи, що створюють атмосферу, яка змінює все.
Приходьте, щоб посміятись, впізнати себе, трохи замислитись — і просто добре провести вечір.
Театр теж еволюціонує. Забудьте про завчені монологи й пафосні декорації — ми граємо чесно, без гриму і фільтрів. У центрі — життя таким, яким воно є: смішне, дивне, трохи божевільне.
«Дивні люди» — це театр, де емоції справжні, жарти гострі, а музика жива. Тут немає бар’єрів між сценою й залом — лише відкрите серце, самоіронія і шалена любов до життя.
Панове, ласкаво просимо до театру, який не вибачається за свою чесність.
Познайомимося ближче.
Трохи історії…
Новіков Артем
Юрій Громовий
Виталій Сердитов
А також наш незмінний звукорежисер:
Максим Миколаєць
Ось у такому складі зараз робиться історія театру «Дивні люди». Але так було не завжди.
А почалося все у далекому 2000 році у стінах Будівельного університету. Усі ми познайомилися завдяки театральному колективу, тоді ще студентському театру, куди всі благополучно потрапили та продовжили йти за накатаною схемою. Репетируємо, виступаємо, гуляємо, потім п’ятий курс, людина йде в життя, а до театру набирають нових бійців. Та ось тільки, університет ми закінчили, а з улюбленою справою не змогли розпрощатися. Шкідливі ми:)
І понеслося, поїздки по фестивалях, участі у різних концертах, вранці на роботу, увечері на репетицію і так ще 5 років. Їздили, вигравали, привозили додому купу папірців (дипломів), і після закінчення часу зрозуміли, що так не піде. Папір звичайно стане в нагоді, можна багаття розпалювати, а ось що робити з досвідом та вмінням, які накопичилися за 10 років? Не зрозуміло. Потрібно було терміново спрямувати все це в потрібне русло і лише незнання та нерозуміння, не дозволяли нам цього зробити.
***
***
На вулиці був 2009 рік. І в наших головах народилася перша наша вистава «Відверто кажучи…» це був абсолютно новий досвід для нас, у плані жанру та подачі матеріалу. Ми до цього додали, свого акторського досвіду, трохи харизми. І…. власне, все заглохло. Знову з’їздили на фестиваль, привезли черговий папірець і ДВД плеєр (забув сказати, що цих плеєрів у нас було більше ніж папери, чомусь усі організатори фестивалів були впевнені, що кращого призу, ніж плеєр не буває).
Так і продовжувалося б усе до нескінченності, якби доля не привела нас на один телевізійний проект. (Звичайно цьому передували кастинги, і участь в інших проектах, але це вже інша тема для розмови) І хоча ні чого геніального ми там не робили, стояли на задньому плані))), натомість змогли на власні очі побачити, що таке творчий проект. Зрозуміли, що у творчості немає нічого страшного і недосяжного. Така сама робота, тільки зі своїми нюансами та творчим підходом.
Відразу скажу, що якби це не сталося, не знаю, як склалася б наша доля. І я дуже вдячний тим людям, завдяки яким ми там опинилися та перейняли незабутній досвід. Я не озвучуватиму імена, якщо вони читатимуть ці рядки, зрозуміють.
Зима 2010 року. Внаслідок плідного мозкового штурму, у стінах дачного будиночка. Ми дійшли висновку, навіщо винаходити велосипед, якщо ми й так уже на ньому сидимо. А саме продовжити працю нашого життя. Але вже керуючись професійними навичками під час підходу до справи.
А ось тут уже понеслося…
Як дипломовані будівельники ми почали будувати. Перші декорації, перший договір оренди залу, перші питання, а де знайти глядача тощо.
У березні 2011 року ми відіграли нашу першу офіційну виставу. Це сталося на сцені будівельного університету. Перший сезон вийшов дуже коротким, і пробним, тому ми його не враховуємо, а вважаємо початком осінь 2011 року.
А далі ви знаєте… переїхали до Будинку архітектора, зробили багато прем’єр (станом на 2022 рік понад 30 вистав), зараз працюємо та кайфуємо. Тому що це наше життя, наша творчість. Попереду ще багато цікавого.
До зустрічі у сезоні.
Театр «Дивні люди» запрошує Вас у гості, заходьте, завжди раді.
